«Українська містерія». Як представили Україну через мистецтво в Парижі

З 24 квітня по 21 липня у Парижі в Українському культурному центрі пройшла виставка робіт українського сучасного художника Олексія Потапенка
Україна у творчості майстра посідає особливе місце. Мовою живопису художник розповідає про українську культуру, спосіб мислення та буття, відтворює головні стержні української духовності: традиції і звичаї, обрядодійства і вірування, сформований протягом довгого часу уклад народного життя.
Виставка «Українська містерія» має на меті привернути увагу людей, тим паче українців, як у нашій країні, так і за кордоном, до того, що завжди було і є, а останнім часом проживає період відродження та трансформації, – особливість та автентичність нації. 

У вирій Олексій Потапенко


На фото: картина Олексія Потапенка «У вирій»

Олексій Потапенко розповів журналу «Культурним тренд» про свій творчий шлях, про символізм у своїх роботах, про процес створення своїх картин, а організатор та куратор виставки Леся Кочергіна – про сприйняття українського мистецтва французами, про унікальність робіт Олексія Потапенка та про плани проведення наступних виставок.

Презентація «Української містерії» у Парижі відбулась за підтримки Посольства України у Франції, Культурно-інформаційного центу при Посольстві і його керівника Наталії Кочубей.

Олексій, «Український Всесвіт», «Українське життя» – у ваших роботах дуже чітко прослідковується національна ідентичність. Ви зображуєте українців: їх побут, традиції, їх душу. Чи це така Україна, якою ви її бачите зараз, чи така, якою хотіли б бачити? Чи, можливо, це Україна, якою вона була раніше? 
Це УкраЇна, яка була. Це Україна, яка ще збереглася в українських селах і я хочу, щоб вона зберігалася і надалі. Я не намагаюся у своїх творах відтворити історичну достовірність, і це не ілюстрація, а образи, створені моєю уявою: фолькльор, народні обряди, народні свята, народна картина – невичерпна криниця для тем.

Про що, в першу чергу, ви хочете заявити своїми картинами? Про що сказати і кому?
Я хочу, щоб люди пам'ятали свої архетипи, свої корні, свої традиції. Моє мистецтво для людей, в яких живе українська ідентичність і які намагаються зберегти її це («Повернення блудного сина»). Є надія, що це відгукнеться і молодому поколінню. 

Чому ви обрали жанр примітивного мистецтва? У чому, на вашу думку, його основні унікальні особливості?
Я не вважаю себе примітивістом, хоча елементи примітивізму присутні.  В роботі я керуюсь закономи професійного мистецтва (композиція, малюнок, колір). Можливо, визначальну роль в моїй подальшій роботі відіграла зустріч з народною картиною «Біля корчми» в Чернігівському художньому музеї, бо народна картина зрозуміла людям.  
Мені подобається примітивізм, бо там все чесно. На сьогодні українська тема є головною в моїй творчості. До цього центральною темою була Людина: її внутрішній світ, взаємовідносини з оточуючими, кохання.

Картина Олексія Потапенка "Моя планета"


На фото: Картина Олексія Потапенка «Моя планета»

Розкажіть про символізм у своїх роботах. 
У мене виникала думка написати цикл робіт на тему «Символи України». Але потім я зрозумів, що символи України – це все, що нас оточує: квіти, дерева, ріки, хата, рушник… Тому сюжети моїх картин – не ілюстрація, а доведена до символа, знаку композиція (картини «Піч», «Дух поля», «Дідух», «Ворота», «Корова», «Толока»). 

Як відбувається ваш процес створення картини? Як ви починаєте, які умови для цього необхідні, чим надихаєтесь?
Теми для своїх творів я знаходжу в українському фольклорі, українській міфології, історичних та етнографічних джерелах  Знайшовши тему, я шукаю шляхи, як краще її передати (композиція, малюнок,колір, розмір полотна,техніка ) і працюю, бо пече. Інколи швидко, інколи довго, інколи відставляю, інколи переписую.Це і є творчий процес.

Яке ваше професійне кредо (якщо є)?
Ніколи не замислювався над цим. Ніколи не мав далекоглядних програм. Творив те, що надихало, так, як хотілося. І як міг. Пройшов через впливи різних великих художників (Ван Гог, Матисс, Гоген). Не пишу з натури, все через срийняття. Одне з моїх правил: не передавати, не переписувати, а створювати. Світ у прямокутнику. Мій світ, який створив я.

Леся Кочергіна


На фото: Леся Кочергіна, організатор та куратор виставки Олексія Потапенка в Парижі

Леся, чому ви вирішили представити у Парижі роботи саме Олексія Потапенка? У чому його унікальність особливо для вас?
Первинним для мене був не Париж, а саме творчість Олексія Потапенка. Мені захотілося представити його мистецтво широкій аудиторії, так би мовити, поділитися скарбом, який я знайшла давно. Тому в липні минулого року я організувала персональну виставку Олексія Потапенка в Національному музеї Тараса Шевченка. Відгуки та враження у відвідувачів були настільки яскраві, щирі, позитивні і часто захоплені, що зупинитися я вже не могла: тоді народився проект «Українська містерія» з гаслом «Про Україну через мистецтво».  Адже творчість Олексія Потапенка – це літопис української етнографії, звичаїв і обрядів, традицій зі всіма деталями і символікою, характерною саме для українців. Роботи Олексія Потапенка наповнені змістом, почуттями і хвилюваннями, вони як би говорять з нами «згадай, хто ти, пізнай, прийми, гордо йди в майбутнє». Художник підштовхує нас до того, щоб ми замислилися над вічними цінностями і необхідністю збереження національної ідентичності. Адже культурне середовище, в якому жили наші пращури, і є тим глибоким фундаментом, на якому будується майбутнє нашої країни. Крім того, просто унікальна, своєрідна і неповторна техніка художника, яка завдяки поєднанню професійної і примітивної дає можливість акцентувати увагу на головному – на суті, емоціях, глибоких сенсах, якими наповнені роботи майстра.  А яскраві і навіть буйні фарби заворожують, просто зупиняють погляд і приковують, а потім тягнуть в глибину роботи, де і починається осмислення тієї ідеї, яку вклав художник. 
Моя ідея – розповісти про Україну красиво та захоплююче, у даному випадку через роботи Олексія Потапенка. Уявляєте, всього 42 роботи художника – а відвідувач виставки вже стільки дізнався про культуру та традиції України в деталях, нюансах і невідомих навіть багатьом українцям історіях, значеннях і сенсах. Ось цінність і унікальність Олексія Потапенка.

Які у вас були очікування від виставки? Як паризька публіка сприйняла українське мистецтво? Що вразило її найбільше? 

Я не можу сказати, що в мене були певні очікування. Була мета – познайомити французів з українським мистецтвом і з Україною через мистецтво. За моїми відчуттями, мета досягнута, тому що інтерес до виставки великий, а відгуки про роботи відмінні. На відкритті виставки французи щиро цікавилися тим, що зображено на роботах, багато говорили, що їм відгукується і, не дивлячись на те, що на роботах присутня українська символіка, – зображены на них сенси і цінності міжетнічні, загальнолюдські. Це зацікавило і вразило. 
Я помітила у французів величезний інтерес до мистецтва загалом, та до українського зокрема. Більш того, за моїми відчуттями, їм цікаво саме фігуративне мистецтво, яке дозволяє побачити прекрасне, а якщо це прекрасне ще й наповнене сенсом, глибоким змістом, то стає ще быльш цікавим. Думаю, живучи в країні і місті імпресіоністів, ввібравши любов до цього мистецтва з молоком матері, людина прагне знайти це відчуття в новому форматі, але з тими ж позитивними емоціями. Ось, наприклад, на відкритті виставки був місцевий галерист, який три години ходив від роботи до роботи і не міг приховати свого захоплення, хоча в його галереї представлено зовсім іншого роду мистецтво. І коли він сказав «Олексій Потапенко такий вільний і експресивний, так вже 90 років ніхто не пише», то зробив мені дуже великий комплімент. 

Чи задоволені ви результатом?
Було багато розмов про проблеми сучасного світу, втрати цінностей, розмитості істин. Це, напевно, і є найкращий результат – достукатися до серця. Особливо порадувала реакція молоді, повне прийняття і любов. Є великий інтерес до придбання робіт, що є одним з яскравих та великим визнанням художника. Але оскільки у мене великі плани по експозиції Української містерії в різних країнах, виставку в такому вигляді треба зберегти.

Які ваші подальші плани у сфері виставкової діяльності?
Олексій Потапенко перший художник з яким я працюю. Але проект «Українська містерія» розвивається і планується співпраця з іншими художниками, які пишуть про Україну. На вересень місяць запланована виставка чернігівської художниці Надії Мартиненко, публіці будуть представлені її роботи про духовну роль жінки в українській культурі та історії. Роботи ж Олекся Потапенка у серпні відправляються на виставку в Турцію – спочатку Анкара, а потім Стамбул. 

 

Матеріал підготувала Вікторія Степанець