Тріумф найкращого. Як відбувся фестиваль високої культури у Києві

Тріумф найкращого. Саме так, на мій погляд, без перебільшення можна охарактеризувати  фестиваль Bouquet Kyiv Stage 2020 («Букет»), який відбувся в Софії Київській. Насамперед «Букет» — назва найвлучніша (респект організаторам), бо зібрані були в одне найкращі «квіти» — різні види відбірного високого мистецтва  із ексклюзивами-новинками. А оцінити таку багатообіцяючу композицію завітали численні «достойники» — відомі діячі культури. І кому, як не їм сказати своє слово у цій згадці-відлунні фестивалю, який став, безперечно, оптимістичним акордом під час зустрічі двох сезонів року у період карантину. Недарма й слоган форуму був: «Життя триває!»
Тож не розтікаючись мислію по дрєву, надаю слово високочолим гостям фестивалю, з якими пощастило записати бліц-інтерв'ю. 

Музика Сильвестрова


Головним акцентом фестивалю була музична програма. Які ж виступи відмітили фахівці? 

Так, багатьом сподобалося виконання музики Валентина Сильвестрова славнозвісним камерним хором «Київ». Диригував Микола Гобдич. Ще б пак, адже пощастило оцінити прем'єру 2020 року, — In Memoriam (Requiem, Lacrimosa, «Святий Боже», Requiem aeternam, Agnus Dei, «Елегія», Lacrimosa, «Отче наш», «Молитва за Україну»). Крім того, слухачі насолодилися звучанням «Трьох пасторалей» (2018). А саме: «Дивлюсь, аж світає», «Садок вишневий» (обидві на вірші Т. Шевченка) та «Квітчастий луг» на вірші П. Тичини.

Своїми враженнями поділився композитор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Віктор Степурко: «Прозвучав реквієм, і помітно, що в Сильвестрова своє ставлення до нього. Бачимо як канонічні тексти, так і католицькі. Валентин Васильович каже, що текст сам себе промовляє в музиці. Він нічого не придумує з інтонаціями. Музикознавці шукають в інтонації національні корені, монолітні символи, але його «наїтія» з'являються невідомо звідкіля. І магія його музики якраз у цій утаємниченності. Якщо її розглядати з точки зору класичних традицій, — розвитку мелодичного, музичного, то тут присутнє зовсім інше... Я би сказав, що зараз світ повертається до якихось витоків, можливо, скажу крамольную річ, але бачу навіть певні елементи шаманства. Це вже магія, не класична побудова композиції, відпрацьована у європейській традиції, а вплив містичних речей».

Віктор Степурко спостерігав за музичними проявами фестивалю й охарактеризував також інші номери, які припали йому до душі. Він згадав ювілейний концерт-марафон з нагоди 125-річчя з дня народження композитора Лятошинського, відмітивши, що прозвучало багато музики, про яку кажуть: «Сто років твір лежав, і от лише зараз був надрукований та виконаний»

Композитор завітав на фестиваль утретє, і повідомив, що йому тут дуже подобається. У літній час провести такий фестиваль на його думку, чудово і важливо для музею, який приймає гостей. Наприклад, він відзначив як позитив той факт, що отримали можливість як послухати концерт, так і подивитися виставки та інше пенсіонери, витративши лише 50 гривень. 

Продовжує думки композитора Людмила Байда, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені М. В. Лисенка, відмінник освіти, професор: «Я взагалі люблю Сильвестрова, просто фантастичними мені видалися частини Requiem та Lacrimosa циклу In Memoriam. Можливо, тому що ми всі зголодніли за такою музикою. Люблю також "Квітчастий луг" на вірші П. Тичини. 
Надзвичайно цікава обрана локація для концерту. Дуже цікава музика, яка потребує вихованості слухача. І сьогодні більшість таких відвідувачів подій»
.

«Фестиваль чудовий, він збирає найкреативніших, найчутливіших людей у цьому місці, — коментує Сергій Васильєв, заслужений діяч мистецтв, доцент. — Він дуже київський, духовний. У ньому є чистота київського життя. Київ взагалі таке місто, яке розслаблює, робить дуже м'якими людей. Але ми цього не помічаємо. Організатори фестивалю «Букет» зробили насправді унікальну ситуацію, коли зібрали в одному місці людей зі співзвучним один одному світовідчуттям міста як міста радості та благості. Я думаю, що це дуже важливо. І тому, якщо подивитися на програму фестивалю, ми бачимо дуже витончених митців, починаючи з Вікторії Польової, закінчуючи чудовим Лесем Дубовиком. Це і Влад Троїцький, і Олег Ліпцин... Так що вважаю, що цей фестиваль, — досить значна подія в нашому житті. 
Не можу не згадати виставку, на якій представлений у ретроспективі Олександр Дубовик. Він унікальна людина, на мій погляд, яка мислить категоріями вічності, у чому його велика сила. (Йдеться про виставку «Спогад про майбутнє». Організатори відзначають, що творчість О. Дубовика — це його духовний простір, космос, в якому переплітаються воєдино філософія, світова історія, історія мистецтва, література і поезія.— Авт.). Звичайно, ці полотна вимагають того, аби біля них проводити якийсь час. Вони також вибивають нас із того ритму, в якому ми живемо
».

Насамкінець хочеться сказати одне: чудове свято мистецтва у центрі столиці дало зрозуміти кожному його відвідувачу: «Життя триває!»

Текст: Світлана Соколова

Виставка Спогад про майбутнє